Найпоширеніший аналіз на хворобу Лайма - це аналіз крові на виявлення антитіл до збудника Borrelia Burgdorferi.

CDC (Центр контроля за захворюваннями) рекомендує проводити покроковий алгоритм обстеження, щоб попередити псевдопозитивні та псевдонегативні результати.

• Аналіз проводиться лише пацієнтам з симптомами хвороби Лайма, особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ендемічних районів.
• Слід проводити кількісний аналіз антитіл або іммуноглобулінівG (IgG), іммуноглобулінів М (IgM) чи сумарних антитіл.
• Отриманий результат слід підтвердити повторним дослідженням, або методом іммуноблотингу.

• При відсутності лікування, антитіла до збудника продовжують синтезуватись тривалий час після інфікування, тому антитіла IgM іIgG найчастіше виявляються одночасно.
• Якщо лікар в ендемічному районі, спирається на клінічні критеріі і діагностує хворобу Лайма, то такі пацієнти потребують лікування незалежно від даних лабораторних досліджень.
• Немає клінічного значення аналіз ПЦР, культивування бактерії з різних біологічних рідин, та аналіз біоптату шкіри.
• У пацієнтів з мігруючою еритемою, аналіз крові може бути негативний, тому що еритема з`являється раніше, ніж починають синтезуватись антитіла.
• У хворих з неврологічними проявами виконується дослідження спинномозкової рідини, яка має характерні ознаки при інфекціі, а також в ній можна дослідити рівень антитіл одночасно з визначенням антитіл у крові.
• У аналізі синовіальної суглобової рідини під час хвороби Лайма виявляють неспецифічні запальні зміни.
• Антитіла IgGі IgM при хворобі Лайма можуть зберігатись тривалий час після адекватного лікування івідсутності активного інфекційного процесу.

Встановлює діагноз лікар спираючись на типові клінічні прояви, та позитивні результати аналізу, що підтверджують факт інфікування.

Смотрите также:

Популярные блоги: